Діабет і шоколад: історія однієї наляканої ласунки

Коли мені поставили діабет 2 типу, я засмутилася по-справжньому. Не через каші й не через гречку. Я одразу подумала:

— Ну все. Шоколадки тепер під забороною. А як взагалі жити без них?

Особливо коли сидиш із колегами чи подругами. Усі п’ють чай, сміються, дістають цукерки, шоколадки, печиво… У когось вафелька. У когось тістечко. І обов’язково хтось скаже:

— Ой, спробуй, дуже смачне.

А ти сидиш і думаєш:

— Ну здрастуй, моє нове життя з листочком салату.

І найсмішніше те, що ніхто навколо навіть не розуміє, яка це для тебе трагедія. Для інших це просто цукерка до чаю. Кинув до рота — і забув.

А ти дивишся на ту шоколадку так, ніби між вами ціле минуле життя.

Бо для інших це просто солодке. А для тебе — спогади. Чай узимку на кухні. Цукерка із сумки «на потім». Шоколадка після важкого дня. Той самий смак, до якого звикла за багато років.

Коли солодке стає страшним

Спочатку я чесно намагалася робити вигляд, що яблуко — це майже тістечко. Але організм такі жарти розуміє погано.

Та й настрій теж.

Бо коли людина все життя любила солодке, дуже важко в один день зробити вигляд, ніби тобі цього більше зовсім не хочеться.

Особливо складно було психологічно. Не тому, що хотілося з’їсти цілу коробку цукерок. А тому, що все раптом стало «не можна».

І чим більше собі щось забороняєш, тим сильніше про це думаєш.

Я навіть ловила себе на тому, що почала помічати шоколад усюди. У магазинах. У рекламі. На столах у гостей. У кав’ярнях. Здавалося, весь світ раптом вирішив їсти шоколад просто в мене перед очима

Як я почала читати про какао та флавоноїди

І тоді я почала читати. Просто щоб зрозуміти: невже при діабеті шоколад — це вже назавжди страшний ворог.

Ну й занесло мене, як завжди, далеко.

Спочатку — статті про діабет. Потім — про какао. Потім — про флавоноїди.

Я спочатку взагалі думала, що флавоноїди — це щось із області страшної хімії, куди нормальна людина добровільно не полізе.

А потім почала читати й зрозуміла, що це природні речовини, які є в какао-бобах. Саме їх часто пов’язують із користю темного шоколаду для судин.

І тут мені дуже допомогло одне просте порівняння.

Наші судини я уявила як старі металеві труби. Якщо труби роками іржавіють, дряпаються зсередини й покриваються нальотом — вода проходить ними все гірше.

Приблизно так само страждають судини при постійних стрибках цукру, запаленні та окисному стресі.

А флавоноїди працюють як щось на кшталт захисного покриття для цих труб. Не чарівний ремонт, звісно. І не нова сантехніка.

Але певна підтримка для судин усе ж є.

Епікатехін і моє «шоколадне розслідування»

Потім я вже сиділа й читала про епікатехін так серйозно, ніби завтра мала складати іспит із шоколадознавства.

Виявилося, епікатехін — це один із тих самих флавоноїдів у какао, про які науковці часто пишуть у дослідженнях. Саме його згадують, коли говорять про судини, антиоксиданти та чутливість до інсуліну.

Я, звісно, не біохімік. Але в якийсь момент зловила себе на думці, що читаю про какао-боби з абсолютно серйозним обличчям.

На кухні лежав темний шоколад 85%, а я з розумним виглядом вивчала:

• глікемічний індекс;
• антиоксиданти;
• вплив какао на судини;
• окисний стрес;
• чутливість до інсуліну.

І все це — заради кількох шматочків шоколаду до чаю.

Чоловік подивився на мене й запитав:

— Ти шоколад їси чи дисертацію пишеш?

Виявилося, що не весь шоколад однаковий

Ось це стало для мене справжнім відкриттям.

Бо раніше шоколад ділився в мене тільки на «смачний» і «не дуже».

А виявилося, що різниця між плитками величезна.

Молочний шоколад із великою кількістю цукру — це одна історія.

А хороший екстратемний шоколад із високим вмістом какао — зовсім інша.

Я почала дивитися:

• скільки відсотків какао;
• скільки цукру;
• чи є нормальне какао-масло;
• що взагалі входить до складу.

І раптом зрозуміла, що раніше купувала шоколад майже навмання.

Тепер я стояла в магазині й читала упаковки так уважно, ніби збиралася відкривати власну шоколадну лабораторію.

Чому темний шоколад їдять інакше

Цікаво, що темний шоколад сприймається зовсім не так, як молочний.

Його не хочеться ковтати шматками.

Він більш насичений. Більш глибокий на смак. Іноді достатньо буквально двох квадратиків, щоб спокійно попити чай і отримати задоволення.

І це було для мене несподівано.

Бо раніше шоколад асоціювався або з «забороненим», або з переїданням.

А тут раптом виявилося, що можна їсти повільно. Спокійно. Без паніки.

Так, це не ліки. І плитку за вечір з’їдати все одно не варто.

Але кілька шматочків хорошого темного шоколаду вже не здавалися мені тією страшилкою, якою мене налякали на початку.

Шоколад із перцем, сіллю та іншими дивними речами

І найдивовижніше — я дізналася, що в шоколад додають:

• корицю;
• кайєнський перець;
• апельсин;
• морську сіль;
• мигдаль;
• волоські горіхи.

Шоколад із перцем я взагалі спочатку сприйняла як помилку кондитера.

Думала:

— Ну хто придумав псувати нормальний шоколад?

А потім спробувала — і несподівано сподобалося.

Спочатку відчуваєш звичайний гіркуватий шоколадний смак. А потім з’являється легке тепло від перцю.

Дуже дивно. Але цікаво.

А ще мене здивував шоколад із морською сіллю.

Здавалося б — до чого тут узагалі сіль? Але вона чомусь робить смак яскравішим і глибшим.

При діабеті життя не закінчується

Отак поступово мій страх почав перетворюватися просто на обережність.

Не на заборону на все життя. А на розуміння міри.

Тепер я вже не дивлюся на шоколад як на щось «заборонене й страшне».

Просто ставлюся уважніше:

• дивлюся склад;
• відсоток какао;
• кількість цукру;
• і скільки саме я з’їдаю.

І отак я зрозуміла одну дуже просту річ.

При діабеті життя не закінчується.

Просто в якийсь момент починаєш читати склад дрібним шрифтом і раптом дізнаєшся про какао більше, ніж узагалі планувала знати за все життя.

Для діабету 2 типу

Сніданки

Обіди

Вечері

Також читайте інші статті